— У тебе армійський браунінг М-1 у кишені чи ти просто радий мене бачити?
— І те, й інше разом.

Якщо тебе не вбив мій суп, то тебе нічого не вб'є.

А я тут ні до чого! А я тут ні до чого! Зовсім я ні до чого!

Мало потрапити у ворота, треба ще промахнутися повз воротаря.

Приголомшлива панночка. Чи я її вб'ю, чи я в неї закохаюся!

Я тебе зараз цією качалкою заріжу!

— Ворушись, старий! Марфушеньку — душа комарики кусають, спати — спочивати заважають.
— Так я ж...
— Тссс...
— Мовчу... мовчу...

Я візьму тарт татін. Чи не сирий! А то ви мені тістечко принесли із сирим шоколадом! Весь якийсь м'який, неприємний, коротше фу-у!

- Я позбавлю вас голосу.
- Напишемо.
— Відріжу руки.
— Почнуться запитання:«Хлопці, чому гуляєте без рук»?
(— Я позбавлю вас голосу.
— А ми напишемо.
— А я відірву вам руки.
— І всі питатимуть:«Чого вони тут шурхають без рук»?)

- Я почала думати, що можливо, ти просто божевільний з будкою.
- Емі Понд, є щось, що ти маєш зрозуміти. Це важливо, і твоє життя залежатиме від цього. Я напевно божевільний з будкою.