– Я симпатичний? Тільки чесно.
–«Симпатичний» – невідповідне слово. Може,«приголомшливий»? Скажу так: від тебе просто неможливо відірвати погляд.
– Ах. Як від сонця?
- Як від жахливої ​​катастрофи.

— Вона  мені трохи не подобається.
— Ну, не подобається — випий ще.
- Я стільки не вип'ю.

- А якщо відмовить гравітація?
— Я про це подумав.
- І?
- І нам усім кришка. Бачиш, я подумав!

Антоніо Ломаццо: — До побачення, капітане!
Андрій Васильєв: - Майор.
Джузеппе: — Щасливо, синьйоре капітане, до побачення!
Антоніо Ломаццо: — Майоре, бовдуре!
Джузеппе: - Майоре Болване!

— Тобто ти зібралася на Рубльово-Успенському шосе стріляти з гранатомета?
- Це на крайній випадок.
— Ось після таких слів, як правило, все йде через дупу.

На кожного, хто навчався у школі, справляє магічну дію дата – 1492 рік. Рік, коли Колумб досяг Америки. І коли земля стала круглою. Раніше її мислили плоскою, і океан був плоским, тому все, тягнуче вітрами і течіями, неминуче мало звалитися з краю в безодню. Точніше, земля і до Колумба була круглою, але не зовсім, а на зразок половинки яйця. Так чи інакше, якщо відпливти досить далеко в океан, все одно впадеш з краю землі.

— Тільки одне запитання: чому жуки та чому саме зараз?!
— Це два питання...

Знайшла тебе у ліжку я.
І ти загадка для мене.
Звідки ти, подай мені голос
Кучеряве чорне волосся.

Знаєш, що на давньогрецькій трагедії означає«пісня козла»? А я знаю, але все одно не розумію. Не знаю, про що була перша трагедія, але з козлом сталося щось погане.

— Я тільки одне знаю: якщо не знайти щось свого, то й залишишся звичайною людиною. І не важливо, чи йдеться про витвір мистецтва або про пару шкарпеток, головне — створити щось нове. Тоді ось воно — ти і твій витвір у реальному світі, його можна побачити, прочитати, почути, відчути. Тоді ти сам дізнаєшся трохи більше про себе, ніж знають про тебе інші. Ти мене зрозумів?
— Так, ти збираєшся в майбутньому розмальовувати шкарпетки...