Я читаю його, як відкриту книгу. Та й книги ж у нас видають!

— Звідки в тебе пістолет та гроші?
— Мовчи, нещасна!

- Тут дзвонить дружок моєї сестри, я тобі передзвоню.
- Алло, малюк, поки не забула, я не залишала у тебе свій ліфчик?... МАМА?!?!?!??!

- А ось розлучився ти з нею, кинула вона  тебе, і пишеш їй:«Це останнє sms, я більше не писатиму тобі. Ти стала мені чужою. Прощай». Вона  не відповідає. Тоді друге«останнє sms»:«Могла б і відповісти. Нас, між іншим, щось пов'язувало». А-а. Третє:«Поспішаю поділитися радістю: я перестав про тебе думати. Взагалі! Тож не дзвони».
— А вона й не дзвонить.
— Тоді якийсь заборонений прийом там:«Ти знаєш, виявляється, в Москві є ще красиві жінки крім тебе».
- І все одно нічого, так?
— І так ще сто«останніх sms» та останнє:«Невже не можна бути нормальною людиною і один раз відповісти?!» І все. Перестав писати, рік минув. Відмучився. Від неї приходить: Сніг йде. З першим днем ​​зими". Ну не суки?

— Ти залишаєш мене, так?
— Залишаю? У сенсі кидаю? Ні, я...
- Так! Ти залишаєш мене!
— Я обіцяю...
— Ти ненавидиш мене!
— Ну, це...
— Ти мене завжди ненавиділа, а тепер кидаєш тут одного...
— Слухай, я не стала б кидати... машину. Або кішку...

— Тоді скажи, хлопчику з майбутнього, хто президент Штатів 1985 року?
- Рональд Рейган.
- Рональд Рейган? Актор? А віце-президент? Джері Льюїс?

— Як сказати іспанською«Банана дайкірі»?
- Банана дайкірі.

— Ви вже вигадали їй ім'я?
- Кетрін.
- Е-е, ні, ми передумали.
- Так? Так.
— Моя думка ви знаєте.
— Це не жіноче ім'я.

- Пустіть мене! Я єдина дитина в родині!
— І той дефективний!

— Та й білизну у Вас, як я встиг помітити, не по сезону. Схопіть запалення легенів та ага.
- Що "ага"?
- Летальний результат.
— А у вас черевики на тонкій підошві, тож помремо поруч.