— Хочеш мене вбити?! У чергу, сука!

Можу стверджувати — без бороди набагато прохолодніше, натомість на мене перестали сідати птахи і діти перестали простягати дрібницю біля гастронома.

На описаний Валентиною Сергіївною сільськогосподарський рай  це місце не дуже схоже, скоріше на чистилище. Ділянка примикала до лісу з двох боків, і навіть зараз, опівдні, більшу частину дачі накривало тінню, перемагати яку культурам, що там зростали, допомагав, схоже, тільки страх перед господинею.

— Ти мені поставив матір? Я з тобою більше не граю, собако! Помовч, не хочу слухати твоїх вибачень.

Цілий вечір я думала. А все тому, що телевізор зламався.

- Що за фільм?
- Дуже хороший фільм. Я сценарій прочитав – нічого не зрозумів, взагалі нічого.

- Ти зараз серйозно?
— А ти гадаєш, я жартую, чи що? Я заходжу на кухню, причому з дівчиськом, у нас там все добре, розумієш...
— Ти, значить, все-таки замутив з цим теличком, красаво.
- Олеже! Я б попросив не висловлюватися в такому тоні про дівчину, яку я люблю, ясно тобі?
— Ми тільки-но схрестили шпаги...
— Че?
- Ну в сенсі твій член торкнувся мого.
- Ти дурний чи що? Ха-ха-ха. Коротше, Оленка — класна дівка, я давно хотів затягнути кудись і їй, ну... Але це з любові! Це не той випадок, коли я, наприклад, твою дружину... Вибач, брате.
— І що вони розстріляли труп?
— Ось ще раз ось нагадав про дружину...
- Так. Вони розстріляли труп і викликали, ***ь, ментів.
- Ха-ха-ха.
— Тобі смішно, а мені довелося все це розрулювати в день весілля моєї сестри! Наче мені ось зайнятися більше нема чим.

— Розкажіть щось про цей стіл.
— Він дерев'яний, і за ним їдять.

Ми малолітні злочинці, які розжилися суперздібностями і навіть не додумалися пустити їх на злодіяння! Сором і сором!

Спілкуватися з комп'ютерними вовками це дуже дивний досвід. Тобі в обличчя пхають велику зелену ковбасу-манекен, а тобі треба поводитися з нею, як з улюбленим вихованцем. Це дуже дивно.