І якби Ісус Христос помер від передозування барбітуратів, один, на підлозі у ванній, піднявся б Він на Небеса чи ні?

... а вже той, хто цього року помре, застрахований від смерті на майбутній.

У житті може статися будь-що, але коли на руках матері вмирає її дитина, це важко виправдати фразами«що не робиться, все на краще» або«значить, так має бути».

Все це неправда, – подумав я. – Усього цього не існує. Адже так само не може бути. Тут просто сцена, на якій розігрують жартівливу п'єску про смерть. Адже коли помирають по-справжньому, то це дуже серйозно». Мені хотілося підійти до цих молодих людей, поплескати по плечу і сказати:«Чи не так, тут тільки салонна смерть і ви тільки веселі любителі гри в помирання? А потім ви знову встанете і розкланятиметеся. Адже не можна ж помирати ось так, з не дуже високою температурою та уривчастим диханням, адже для цього потрібні постріли та рани. Адже я знаю це…

Я просто завжди думав, що в нас ще є час.

Смерть – це назавжди не жити.

Є ще час до смерті — отже, є і можливість вижити.

Для того щоб захотіти померти, причини не потрібні. Причини потрібні для того, щоб хотіти жити.

Якщо людина померла, її не можна перестати любити, чорт забирай. Особливо якщо він був кращим за всіх живих, розумієш?

Не має значення, скільки могло бути причин для смерті. Причин, щоб жити завжди більше.