Труна чим менше, тим важче.

А смерть не така безглузда, як життя, тому що немає нічого безглуздішого комка, що роздирається жахом, який, як язичок вогню, що гасне, тремтить під ребрами.

Ні на землі, ні на небі, ні в океані, ні в горах не знайти місця, де б людину не змогла перемогти смерть.

— Ви розумієте, про яке завдання йдеться?

— Так, про те, за яку вручать орден. Але вже сім'ї.

Кожен, хто вмирає молодим, залишається генієм.

Якщо ви щодня живете так, ніби він останній, коли—небудь ви матимете рацію.
(Якщо щодня живеш як останній, одного разу напевно матимеш рацію.)

Життя – це гора. Поки підіймаєшся, дивишся вгору, і ти щасливий, але тільки встиг забратися на вершину, як починається спуск, а попереду — смерть. Підіймаєшся повільно, а спускаєшся швидко.

Кохання. Час. Смерть. Ці три абстракції поєднують усіх до єдиного жителів планети Земля. Щодня ми потребуємо любові, шкодуємо, що у нас мало часу, і боїмося смерті.

— Це боляче — помирати?

— Швидше, ніж засинати.

Такий стан ніби впала з десятого поверху... І замість померти — вижила.