Що толку розповідати, якщо все одно ніколи не вдається описати словами свої почуття.

Кожне слово має власну температуру. Холодні слова краще не випускати у світ, будь вони тисячу разів вірні. Вони мляві та слабкі. Температура слова - це те, у що вкладено серце, помножене на власну віру людини.

Я не вмію висловлювати сильні почуття, хоча можу сильно висловлюватися.

Прості слова — але які вони страшні! Від них нікуди не втечеш. Які вони зрозумілі, чарівно сильні і жорстокі! І разом з тим — яка в них таїться підступна чарівність.

Один язик у нас, а вуха два, щоб чути багато, але берегти слова.

Вона не могла говорити з ним, тому що не знала слів, які він знав, а він не розумів слів, які вона говорила.

Можна порозумітися з тими, хто говорить іншою мовою, але не з тими, хто в ті ж слова вкладає зовсім інший зміст.

Не поспішайте з висновками, постарайтеся побачити те, що ховається за словами.

Чому нам стає не по собі від романтики? Ми соромимося своїх почуттів. Шаркаємось від високих слів, як від чуми. Не оспівувати ж власну нездатність любити.

Хіба можна за кілька хвилин висловити те, про що не наважувався заговорити кілька років?