Мати двадцять років робить із сина людину, а його дівчина здатна за двадцять хвилин зробити з нього ідіота.

Дитина і не повинна любити маму так само сильно, як мама любить її. Діти соромляться материнського кохання, і нікуди від цього не подітися. Коли хлопчик виростає і стає чоловіком, він має думати про інших жінок.

Діво Маріє, чому тебе показують тільки при народженні та смерті твого сина? Тобто ти як би взагалі не жила всі ці роки. Але колись у Ісуса прорізався перший зуб, він хворів на кір, на вітрянку. І потім, чому він сказав тобі одного разу:«Жінка, що у нас із тобою спільного?». Так не розмовляють зі своїми матерями, навіть якщо ти Бог.

Віднімати дитину у матері та віднімати матір у сина — немислимо, злочинно.

А докази вашого сина... Дитячий егоїзм. Віра в те, що мама – сама, без нього – з усім упорається, і в нього – у нього! - Все знову буде добре. Не вболіватиме серце за вас. Ви обманюєте себе, думаючи, що рветесь до свободи, якої у вас немає. Справжня свобода – це свобода духу.

…Усім жінкам у світі доводиться відпускати від себе синів, щоби вони вчилися бути чоловіками.

Твій син  живе своїм життям. Час полюбити свою.

Коли мама відпускає сина, з нею відбуваються таємничі речі. Вона  «отримує» назад чоловіка, який поділяє її принципи, знає її недоліки, приймає її слабкості дбає так, як жодна інша людина. Він її син, а вона мати. І це чудово як саме життя.

Рано чи пізно будь-який син  почне віддалятися від матері. Його не можна утримувати насильно. Кожен син  має відірватися від мами, щоб стати чоловіком. Визнання цього факту допоможе мамі вижити. Протистояння неминуче.

Батько може покарати сина. Але не покинути.