Відколи ми навчилися говорити, ми запитували про одне: у чому сенс життя? Всі інші питання безглузді, коли смерть стоїть за плечима. Але дайте нам обжити десять тисяч світів, що звертаються довкола десяти тисяч незнайомих сонців, і вже не буде чого питати. Людині не буде меж, як немає меж всесвіту. Людина буде вічна, як всесвіт. Окремі люди помиратимуть, як помирали завжди, але історія наша простягнеться у неймовірну далечінь майбутнього, ми знатимемо, що виживемо у всі майбутні часи і станемо спокійними та впевненими, а це і є відповідь на те споконвічне запитання. Нам дароване життя, і щонайменше ми повинні зберігати цей дар  і передавати нащадкам - до нескінченності. Заради цього варто попрацювати!

Активна робота мозку, а не тиха, спокійна гладь морська — ось що надає сенсу життя. Хвороба Альцгеймера позбавила її цього сенсу.

Кожен має залишити щось після себе... Щось, чого за життя стосувалися твої пальці, у чому після смерті знайде притулок твоя душа. Люди дивитимуться на вирощене тобою дерево чи квітку, і в цю мить ти живий будеш.

Якщо не хочеш бути як усі і не бачиш сенсу в житті, придумай собі віру.
Знайди собі якесь діло, що ближче до душі і працюй, і працюй доти, поки справа не стане вірою.

Я вільний: у моєму житті немає  більше ніякого сенсу - все те, заради чого я пробував жити, звалилося, а нічого іншого я придумати не можу.

Зрештою ми можемо оцінити значення свого життя, тільки його цінністю для інших.

— Ти вже не віриш, що кохання — єдине, заради чого варто жити?
- Ні.
— Тоді скажи, заради чого варто взагалі жити? - сказала вона  благаюче. — Якщо не заради кохання, то заради чого? Заради цього? — Вона  жестом обвела убогу обстановку кімнати, ще різкіше посиливши моє власне відчуття, що світ — це лавка старців. — Я що, маю жити заради цього стільця, цієї картини, заради цієї труби, цієї кушетки, цієї тріщини в стіні? Заради цього вели мені жити, і я буду! - Кричала вона.

... Іноді П'єр згадував про чутну їм розповідь про те, як на війні солдати, перебуваючи під пострілами в прикритті, коли їм робити нічого, старанно вишукують собі заняття, щоб легше переносити небезпеку. І П'єру всі люди представлялися такими солдатами, які рятуються від життя: хто честолюбством, хто картами, хто писанням законів, хто жінками, хто іграшками, хто кіньми, хто політикою, хто полюванням, хто вином, хто державними справами...

Що з вами, діти? Чому ви не граєте, а сидите такі похмурі? - Ми граємо у дорослих. ©.

Ми боїмося сидіти без діла. Боїмося чогось не встигнути. Начебто можна встигнути все. Начебто те, що ми встигнемо, комусь потрібно. Суєта - сенс нашого життя.