Я звик не радіти Різдву. Щоразу, коли бачу строкаті вогні, серце ниє. Наче мене запитують:«Тобі куди йти?» або«Ти щасливий?»
Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, бо Париж — це свято, яке завжди з тобою.
Любов до феєрверків — своєрідна, але вірна ознака нації, що вироджується. Дайте мені точні цифри, скільки пороху вивів той чи інший народ на феєрверки, на ракети та жартівлі, і я скажу вам, на якому рівні фізичного та духовного розвитку він знаходиться. Що цифра, то нижче опустився душею і тілом цей народ, бо співвідношення тут назад пропорційне.
У мене було огидне Різдво. Новий рік мені зіпсував ти. Приходь на Великдень і спали мій дім.
І хто сказав, що свято – це обов'язково натовп гостей?
У нас у Росії два однакові свята — це День ВДВ та Останній дзвінок: і там, і там п'яні у фонтанах купаються, і ніколи не знаєш, чого від них чекати.
Моя ліва нога – Різдво, моя права нога – Великдень, чому б вам не зайти до мене між цими святами?
У літа немає свого свята, - сказала вона. Літнє кохання не для нас.
Сьогодні свято, яке вигадали компанії, що виробляють вітальні листівки, щоб змусити людей почуватися паршиво.