- А як ви стали лордом?
- Довго розповідати.
- Тоді не варто - у мене ж купа справ!

На війні чарівники завжди зберігають для себе найнебезпечнішу роботу — як правило, вони відважно обороняють великі запаси їжі та вина за кілька миль від лінії фронту.

Хоч глечиком клич, тільки в піч не тицяти.

Вибачте, що я говорю, коли ви перебиваєте.

Хіба можна любити людину, яка торгує життям? Протигази — Туранчокс, дитячі маски — Туранчокс, свіже повітря — Туранчокс... Хіба можна любити людину, якій вигідно, вигідно, щоб моїй дитині не було чим дихати?!

- Я тебе ні від чого не відвернула?
— Відвернула, якщо чесно. Передзвони через пару місяців.

— А хто це такий? Що це за тип?
- Хто?
— Ну, цей, що напав на вас.
- А, Мітько! Та ні, він на мене не напав. Це на нього любов-нудьга напала. А взагалі, він хлопець гарний.
- Ну так. Хлопець гарний, горілка погана.

- Людина?! Ти не гідна бути людиною.
— Помститися хочеш? Про це ти зараз думаєш? Давай... Давай... Помсти... Забери життя... Не тягни... Стріляй... Будь десницею Божою... Зважайся... Вибір завжди був за тобою...
— Так... [ б'є її по обличчю ] Це називається біль. Подобається?

На одному ленінградському заводі стався такий випадок. Старий робітник написав директорові листа. Взяв аркуш наждакового паперу і на зворотному боці вивів:
"Коли мені нарешті нададуть окреме житло?"
Здивований директор викликав робітника: Що це за фокус з наждаком?
Робітник відповів:«Звичайний лист ти використав би в сортирі. А так ще подумаєш трохи…»
І робітникові, уявіть собі, дали кімнату. А директор згодом не розлучався із цим листом. У Смольному його демонстрував на партійній конференції.

Яка хитка система, якщо її може зруйнувати жменя ягід.