Чому я не зміг просто піти? Ах так, я ж ідіот.

— Чому ви, лікарі, вважаєте, що ви кращі за інших?
— Мабуть, через всяку фігню з витягуванням людей з того світу, ну, мені так здається.

— Будь ласка, сідайте, зараз Родіон приготує чай, а я поки що знайду що-небудь до чаю. Родіоне, що є до чаю?
- Склянка.

Семи потрібна квартира - я плачу, у Вадика неприємності - я плачу, Семи потрібна машина - я плачу. Я плачу, я плачу, я плачу! Зубними мостами, які я зробив, я вимостив дітям дорогу в життя, а куди вони прийдуть — це мене не стосується.

Підліток у місті легальних наркотиків та рейву. Навряд чи він у бібліотеці.
================================================== ==================
Шістнадцятирічний підліток у місті легальних наркотиків та рейву. І я не думаю, що він у бібліотеці.

— Знову мрячить?
— Мамо, ти не помічала, що в безособових пропозиціях є якась безвихідь? Мрячить... Вітрено... Темніє... А знаєш, чому? Нема на кого скаржитися. І нема з ким боротися.

— Інтелектуальна розвідка-організація й боїться інтелекту... Якось не круто.

Сонце вливається їм у тіло, і кров їхня закипає від бажань і пристрастей. Вони завжди горять і тому не знають поразок. Вони не знають спокою, бо в них диявол сидить. Вони розкидані по всій землі та засуджені вічно трудитися, страждати та боротися.

Я ще не випив своєї кави, так що поки не можу придумати, як би красивіше сказати фразу«плювати я хотів»... Ой! Хоча і так фраза цілком нормальна.

... він настільки блакитний, що будь-який тропічний острів найняв би його, щоб підсвічувати небо у розпал туристичного сезону.