Якийсь ремісник прийшов до цирульника і сказав йому:
— Голись мені голову, та дивись гарненько наточи бритву! І, будь ласка, не зачепи моїх вух, не поріж їх. Вибри чисто, не залиш ні волосинки!
Цирюльник йому відповів:
— Багато наказів ти дав мені зараз! Повір, що після того, як я поголлюсь твою голову, кожному, хто побачить її, захочеться змастити тебе по шиї!
У письменників сексу не буває в принципі, так що вся їхня творчість на цю тему, по суті, будується на одних здогадах.
— Скажіть, що там немає виходу?
— Ні, там глухий кут.
- Уу! Повний глухий кут!..
— Знайомі гармати! Чорна перлина!
- Перлина? Я чув про неї. Кажуть, що вони грабують судна та порти вже десять років і не залишають живих.
- Зовсім нікого? Звідки тоді чутки беруться?
Коновалець узяв мене під свою опіку і частенько відвідував: ми вдвох тинялися містом. Одного разу він навіть повів мене на спектакль у Берлінську оперу, але загалом розваг у моєму житті там було не так уже й багато. Українська громада була дуже бідною, і про те, щоб дозволити собі якусь розкіш, не могло бути й мови. Якщо вас запрошували на чай, то цукор прийнято було приносити із собою.
Якщо я знайду докази життя після смерті, я помру з радістю.
- Ви не зможете і хочеш знати, чому? Тому що ви без яєць! І ваші батьки були без яєць! Ви всі продукт покоління без'яїчних недоумків! Хто занадто слабкий, а хто боїться встати і забрати своє! І одного разу ви передасте ваші порожні, скукожені яєчка вашим власним жалюгідним нащадкам.
— Нічого не чую, що він каже?
— Здебільшого про наші яйця.
- А як так вийшло?
- Як живеш, Міть?
- Живу нормально. Добре живу. Єдина неприємність за останні два роки – твій сьогоднішній візит.