Ерік Орсенна. Довге безумство
Він обняв її, знову застібаючи пальто і натягуючи рукавички. Але людські руки занадто короткі, і що означає обійняти, якщо віддаляєшся назавжди?
Він обняв її, знову застібаючи пальто і натягуючи рукавички. Але людські руки занадто короткі, і що означає обійняти, якщо віддаляєшся назавжди?
«Зблякло, відійшло!» - пролунало всередині його.
— А може, нам не починати все спочатку?
— Якщо кидатимеш мене раз на тиждень, краще оформи абонемент.
Ні, тобі не потрібне їхнє співчуття. Все, що тобі потрібно, – це згадка його імені. Загалом, нехай вони кажуть, що завгодно, аби про нього.
Я майже навчилася не думати про тебе. Часом таки тягне зателефонувати, сказати про цю мою перемогу. Щоб ти не спокушався щодо своєї винятковості. Щоб не думав, що я поїхала до іншої країни, бо боялася жити там, де тебе легко зустріти. Я б сказала тобі це, натиснула«відбій» - і відразу видихнула б з себе той дивний час, коли ти заступав собою весь світ.
Похмура мить. Ми всі думали, що більше ніколи один одного не побачимо, і нам було начхати.
Остаточна розлука між двома людьми ніколи не трапляється, якщо не змирилися обоє.
Розрив який завжди означає кінець, а часто буває сходинкою для сходження.
Я вже відмовився від тебе. Іноді кохання йде. Моя пішла.
Може, справді не доля? Краще розрубати одразу, ніж робити сотні дрібних надрізів.