Коли знаєш, про що поговорити з людиною, це ознака взаємної симпатії. Коли вам є, про що разом помовчати, це початок справжньої дружби!

Спочатку змусіть вашого співрозмовника пристрасно чогось побажати. Той, хто зможе це зробити, завоює весь світ, а хто не зможе – залишиться на самоті!

У домі людини, яка тебе поважила, ти повинен вести з ним приємну для нього бесіду.

Ніколи не бреши, але завжди говорити правду не обов'язково.

— Чи можна з тобою поговорити?
- Ні, я зайнята.
- Чим?
- Не бачиш, я дихаю!

Можна порозумітися з тими, хто говорить іншою мовою, але не з тими, хто в ті ж слова вкладає зовсім інший зміст.

Вони балакають цілий вечір, а про що — назавтра ніхто вже й не згадає.

Я зрозумів, що коли хтось починає на тебе тиснути, потрібно переключити розмову на тему, в якій співрозмовник не розуміється.

- Я розмовляю.
— Тільки із собою. А слухати не пробувала?

Написати комусь лист – це зовсім не те саме, що поговорити. Розмова – це не лише слова, це погляди, посмішки, паузи між словами. Рука, яка пише, не встигає за всім, що вона хоче описати, за всіма думками та почуттями, що проносяться в голові.