Якщо є розмова, то вже не до бійки, треба тільки говорити та говорити, а чим довше говориш, тим менше бажання розпочинати.

Іноді, у мене таке відчуття, ніби я розмовляю з овуляшкою істеричкою. Хоча почасти так і є, за винятком того, що«овуляшці-істеричці» 12 років

— Коли люди думають, що ти вмираєш, тебе справді слухають, а не просто...
—... а не просто чекають на свою чергу заговорити.

Кохання зароджується у розмові душі з душею.

Найбільше каже той, кому нема чого сказати.

Будучи нелюдимим і водночас балакучим, не бажаючи нікого бачити, але відчувати потребу поговорити з кимось, він виходив із скрути, розмовляючи сам із собою.

Ніколи не відповідайте гостротою на гостроту. Послухайте: бажання зрозуміти гостроту і відповісти на неї змушує співрозмовника здійснити в розумі поспішний пошук, що не відноситься до предмета бесіди. Це ламає настрій. Успіх розмови залежить від настрою, від тієї атмосфери, де вона  протікає.

Проникливості в бесіді, так само як і в коханні, сприяє належне зволоження.

Читання робить людину обізнаною, бесіда — кмітливою, а звичка записувати — точною.

Якщо комусь незручно від мовчання, то розмовляйте, а мені не хочеться.