Життя - це той самий покер. Суцільний ризик, якого не уникнути.
Заради кохання варто ризикувати.
У житті кожного буває момент, коли потрібно запитати себе: "На що я готовий, щоб отримати бажане?" Чим ми готові ризикнути, пожертвувати, що винести? Адже одна справа жадати чогось, але зовсім інша знайти в собі сили цього досягти.
Ризик - це ліки від старості.
Але хіба в цьому немає шарму: ризикувати всім і одразу це особливе почуття.
Все, що стоїть у цьому житті, містить елемент ризику, інакше не цікаво!
Знаєте, у положенні вмираючого є свої переваги. Коли нема чого втрачати — не боїшся ризику.
Буває, що людина боїться, нічого не зробивши, почувається переможеною не тому, що ризикувала, а тому, що відмовилася від ризику.
Смерть трапляється зі ста людьми зі ста, не з дев'яносто дев'ятьма, а зі ста людьми. Чи варто через неї переживати, якщо настане момент, коли вона до мене постукає і скаже:«Ну що ж, час!» Я думаю, найстрашніше — це коли вона до мене постукає, а я, озирнувшись на своє життя, дуже шкодуватиму, що в мене була можливість, а я не ризикнув.
Знову наша черга, ми вставляємо патрон у камеру, прокручуємо барабан і тиснемо на гачок.
Питання в тому, чи почуємо ми знайоме клацання, чи це кінець гри?