Люди були створені для того, щоби їх любили, а речі були створені для того, щоб ними користувалися. Світ у хаосі, бо все навпаки.

Це стосується всіх колекціонерів. Їхня мораль прагне до нуля. Реч зрештою опановує свого власника.

Є речі, роздуми про які не сприяє їх проясненню. Тому й не варто про них надто довго розмірковувати. Це тільки все псує та ускладнює.

У прямій відповідності до зростання вартості світу речей зростає знецінення людського світу.

Люди звикають до певних речей, прив'язуються до них, як до домашніх вихованців, люблять їх не тільки за зручність використання, але часом і за те, що дана річ стала свідком тієї чи іншої радісної події або, навпаки, важкого періоду в їхньому житті, На щастя благополучно завершився.

І ось ти став бранцем свого затишного гніздечка та речі, господарем яких ти ніколи не був, стають твоїми господарями.

Речі бачаться нам не такими, якими вони є, вони бачаться нам такими, якими є ми.

Люди помиляються, думаючи, ніби вони володіють речами. Існують речі, які володіють людьми.

Є речі, які намертво врізаються на згадку ; вони присмоктуються до людини, як злісні п'явки, яких не віддерти жодними силами.

Предмети не повинні нас турбувати: адже вони не живі істоти. Ними користуються, їх кладуть на місце, серед них живуть, вони корисні – от і все. А мене вони турбують, і це нестерпно. Я боюся вступати з ними в контакт, ніби вони були живими істотами!