Ті речі, які потрібні по-справжньому, за гроші не купиш.

Короткими мають бути три речі: мови, спідниці та афоризми.

Народжуючись на світ, щоб служити людям, речі переходять із рук в руки, іноді дуже примхливо, мало не фантастичним чином змінюючи господарів, але завжди зберігаючи частинку душі кожного з колишніх власників.

Речі також живі. Потрібно тільки вміти розбудити в них душу. (Будь-яка річ — жива. Треба тільки зуміти розбудити її душу.)

Навіть найпрекрасніша річ не цінніша за людську душу.

— Ти вже дала йому ім'я, Ігоре. З того моменту, як називають речі, вони починають існувати.

Речі за нормальними цінами сяяли, але... зношувалися за місяць!

Власні речі завжди пригнічували її сильніше, ніж предмети, що належать іншим людям. Це означає, що процес дорослішання зайшов надто далеко, і матеріальні носії самоідентифікації стали непотрібними.

Атос був оптимістом, коли мова йшла про речі, і песимістом, коли мова йшла про людей.