Пішов гуляти. На гірці сидять баби, старі та хлопці з лопатами. Людина 100. Вигнали лагодити дорогу. Молодий чоловік з бородою бурою з рудою, як ординська вівця. На моє запитання: Навіщо?«Не можна, начальству коритися треба. Нині не свято. І так бога забули, до церкви не ходять». - Вороже. І два принципи — начальству коритися, до церкви ходити. І він страшний.
Не так багато людей хочуть бути вільними. Рабство затягує, як пияцтво. Спочатку думаєш: скоро все кину, ще трошки — і все, а потім непомітно починаєш думати: а навіщо, власне, кидати?
Багато хто думає, що купують насолоду, а самі продають себе йому в рабство.
У нинішній [22] рік він жартує також, але видно, що потреба під'їла його, що тільки тримає його. Він тріщить. Він знає, що він слабкий, і боїться, щоб не ослабнути.
— Ну, як ти живеш? — спитав я, коли вийшов на ґанок.
- Та погано, Лев Миколайович.
Я нині взимку часто бачив Костентина і знав, що він доїв свій хліб до Різдва і пробивався шматочками, які він скуповував, коли були гроші., у жебраків, знав, що й корм худобі від дощів осінніх і від мишей, що переїли в нас усю солому, дійшов у нього на 2-му тижні, і він бився з корму, займаючи та купуючи, щоб прогодувати корову, коня та двох овчанок, знав і те, що йому, як і багатьом самотнім мужикам, цієї зими було найгірше те, що пішої роботи не було. Кінь без корму ледве живий, не возить, а пішої роботи не було. Якщо і є якась, то треба далеко від будинку піти, а вдома нікому худобу годувати, сніг відгрібати. Я знав це й днями, бачив, що на шосе б'ють камінь. Одного з таких самотніх бідняків, Чирюкіна, я вчора бачив на камені. Він теж безкінний, зиму сидів без діла, і щойно відкрилася робота, взявся до неї. Я вчора бачив його, як він у сутінках уже по воді йшов додому з каменю. Він ішов веселий. Все-таки скінчилась нудьга - сидіти без діла. Обганяє він на камені, дивлячись який потрапить камінь, від 30 до 40 копійок, працюючи без відпочинку з ранку до вечора. Вдома у нього зі старою 5 душ. Свого хліба давно немає. Картопель немає. Корови немає. Останнє молоко, те, що було в грудях дружини Чирюкіна, відвезли до Харкова в годувальниці синові Т[оварища] П[рокурора] З[удової] П[алати]. Завдяки тому, що продали це молоко Т[оварищу] П[рокурора] С[удової] П[алати] і проміняли на хліб, сім'яще жива. А то, якби 5-ти душам дати досхочу хліба, то вони з'їдять 121/2 ф[унтів]. 121/2 ф[унтів] коштують 40 копійок. Отже, тепер він не заробить на хліб ; що ж було б, коли не було роботи? Але він все-таки йде додому веселий, все-таки робить все, що можна робити, щоб їсти. Я питав у мужиків учора: чи весь камінь розданий. Мені сказали, що вихрещений жид, який займається цією справою від земства, не весь ще роздав. І тому вчора ще я подумав про Костентина і, за старою нігілістичною звичкою думки, у душі дорікнув Костентина, що він не працює на камені. І тепер, коли він сказав, що погано, подумав, що справа в нестачі хліба, і сказав йому: а що я дізнався, камінь не весь розданий, що ти не підеш?
[23] - Куди я піду? Мені вже не від худоби, від баби не можна відійти. З години на годину ходить. Та ще й засліпила.
[24] - Як засліпла?
[25] - А Бог її знає. Зовсім не бачить. Надвір виводжу.[26]
Я мовчав.
[27] — До того ж кінь остання здохла.
[28] - Що ти, коли?
[29] - Та ось третього дня обдер.[30] Він жартівливо перекосив рота. Але відтоді, як він раз при мені втратив сльози, я вже знав, що означає цей жарт — треба жартувати. Якщо не жартувати, то треба або красти, або повіситися, або розкиснути і ревти, як баба, говорив його погляд, а нудно.
Страшно, коли в одного хазяїна величезна кількість рабів.
Але я думаю, що нітрохи не краще, коли в одного раба багато господарів.
— Він пропонує, щоб ви відвели війська, а натомість він дарує вам титул, маєток і скриню із золотом, яку я особисто вручу вам.
— Титул, маєток, ще й золото, щоб я став Юдою?
— Так завжди робився світ.
— Так завжди робилися раби.
Немає рабства безнадійнішою,
Чим рабство тих рабів,
Себе хто вважає
вільним від кайданів.
Ідучи до кінця, повсталий готовий до останнього безправ'я, яким є смерть, якщо буде позбавлений єдиного священного дару, яким, наприклад, може стати для нього свобода.