— А взагалі ж увечері хочеться, щоб хтось був поруч, правда?
— Увечері, так... Коли настає темрява... Дивна річ.

Не борись із темрявою. Впусти світло, і темрява зникне.

У темряві розум безпорадний, а логіка лише привид.

Я заплющую очі, але це не допомагає. У темряві вогонь горить ще яскравіше.

Хлопчик спитав сонечко:
- Сонечко, ти бачила колись темряву?
- Ні, - відповіло сонечко, - ніколи не бачила.
- Хочеш, я тобі покажу темряву? – сказав хлопчик. – Я знаю один підвал, де завжди дуже темно.
– Хочу, – відповіло сонечко, – це цікаво.
Хлопчик і сонечко пішли до підвалу. Хлопчик відчинив двері.
Сонечко висвітлило підвал і спитало:
- А де ж темрява?!

— Ти боїшся темряви?
- Так, дуже боюся. Та ще й ти тут. Так страшно, ніби помру!

Світло дуже болюче для тих, хто хоче залишатися в темряві.

Місто спить, оповите імлою,
Трохи мерехтять ліхтарі...
Там далеко, за Невою,
Бачу відблиски зорі.
У цьому далекому відбитті,
В цих відблисках вогню
Причаїлося пробудження
Днів нудних для мене...

Хай буде світло, коли душа у темряві!

Я більше не бачу це місто... Лише його пітьму!