Думаю, там лише темрява. Ні думок, ні спогадів, ні кохання — лише темрява. Забуття. Ось чому так важко змиритися з тим, що на нього чекає.

... Напівтемрява, подвійне освітлення — з темряви та світла, бо темрява теж світло — лише сірий. І чорне полум'я горить іноді спекотніше за світло.

Мене лякає лише темрява.

У столітній темряві чорної ялини
Червоніла темна зоря,
І світляки в кущах горіли
Зеленим димом бурштину.

Не він до мене, а я до нього —
У пітьму, у пітьму, у пітьму.

Навчись бачити, де все темно, і чути, де все тихо. У темряві побачиш світло, у тиші почуєш гармонію.

У темряві все завжди здається цікавішим.

Це було найжахливіше: раніше між світлом і пітьмою простежувалася чітка межа. Одне добре, інше погано. Але зненацька все змінилося. Темрява, як і раніше, залишалася таємничою та лякаючою, але я почала боятися і світла теж. Світло оголює все, що намагаєшся сховати, навіть якщо здається, що воно сховане дуже добре.

Навіть у непроглядній темряві можна знайти шлях до світла.

Я довго жив у пітьмі. Я звикав до неї, і врешті-решт пітьма стала моїм світом.