Якщо віриш у світло, повір і в пітьму.

Я не расист, але темряви боюсь!

Для деяких зобов'язань як віра: вибрати відданість іншій людині чи незбагненний ідеал. Але для мене зобов'язання мають темну сторону. Темний шлях, який завжди ставить питання:«Як далеко я зайду?»

Істина є висвітлення темряви, і тому не може бути істини про темряву буття.

Ніхто не змусить зробити підлість. У багнюку не можна зіштовхнути, у багнюку ступають лише самі. Яке б не було життя навколо, виправдань немає  і не передбачається.

Тобі все одно доведеться скуштувати гіркоту смертного життя. Від меча або від повільної старості Арагорн помре. І ти не знайдеш втіхи, ніщо не благає біль цієї втрати. Він зустріне смерть, втілюючи велич короля людей, увінчаний славою, яка не згасне до останнього дня існування світу. Але ти, моя дочка, будеш тягти свою частку в темряві та сумнівах, які накриють тебе несподівано як зимові сутінки. Тут ти будеш жити заручена зі своїм горем під покровом дерев, що в'януть, поки світ не зміниться і твоє нескінченно довге життя не згасне.
================================================== ====================
Тобі все одно доведеться випробувати гіркоту смерті. Або від меча, або підточується часом, Арагорн помре. А для тебе не буде втіхи — втіхи, яка полегшить його догляд. Він помре, а образ величі короля людей повстане, що не тьмяніє перед кінцем світу. Але ти, дочко моя, ти продовжуватимеш жити в темряві та гіркоті. Коли спускатиметься ніч, то ти і будеш існувати, пов'язана своїм горем під деревами, що згасають, поки весь світ не зміниться і відпущені тобі роки не будуть спалені вщент...

Темрява — це не більше ніж темрява, але в тінях може ховатися будь-що.

Гріх не в темряві, а в небажанні світла.

Гніт темряви по-різному діє душі людей. Людина перед лицем ночі пізнає свою недосконалість. Він бачить мороку і почувається немічний. Під чорним небом він подібний до сліпого. Наодинці з ніччю людина приходить у зневіру, схиляє коліна, падає додолу, падає ниць, забивається в нору або прагне знайти крила. У більшості випадків він готовий тікати від присутності безликого Невідомого. Для нього воно незбагненно. Він тремтить, він згинає спину, - дивується, але часом його тягне туди.

Темрява заспокоювала, у темряві розцвітали справжні ілюзії.