... серійні вбивці мислять не так, як нормальні люди. Усі їхні дії продиктовані фантазіями. Саме вони й керують їхніми вчинками. Що нам здається безумством, для них – цілком виправдано, бо відповідає їхній фантазії.
Абсолютна аксіома: якість актора полягає не в тому навіть, як він грає, а в тому, як він грає. Тільки той актор, який вміє витратитись, коли стоїть спиною до камери, коли він не важливий, коли він може грати начебто як завгодно, але він зсередини допомагає своєму партнеру – це найвищого класу професіонал та величезної душі людина.
Чи знайдеться батько, який захотів би мучити свого малюка незаслуженими шлунковими коліками, незаслуженими муками прорізування зубів, а потім свинкою, кіром, скарлатиною та тисячами інших тортур, придуманих для ні в чому не винної маленької істоти? А потім, з юності і до могили, став би мучити його незліченними десятитисячократними карами за будь—яке порушення закону, як навмисне, так і випадкове? З найтоншим сарказмом ми облагороджуємо бога званням батька — і все—таки ми добре знаємо, що, якби нам потрапив у руки батько в його дусі, ми негайно його повісили.
Мені не подобається сучасне розуміння зоряності. Зірками, як мені здається, повинні вважатися лікарі. Вони рятують життя. А ми просто розважаємо людей.
Історія показує, що у релігіях ми прогресуємо, а регресуємо. Це, втім, не має значення: як би там не було, обов'язково з'явиться новий бог і нова релігія. Вони будуть представлені людству і прийняті їм під тиском єдиних аргументів, за допомогою яких вдавалося переконати якийсь народ прийняти християнство чи будь—яку іншу релігію, якщо вона не була релігією їхніх батьків: священне писання, меч, вогонь і сокира.
Справа в тому, що й до війни львівським євреям періодично діставалося. Як правило, від українців. Сьогодні про це не кажуть. Може, просто забули. Але ж так було.