— Його проблеми – це мої проблеми. Мої проблеми – це ваші проблеми. Ваші проблеми – це ваші проблеми. Ланцюжок зрозумілий?
— Гранично. Але працювати безкоштовно ми не збираємось.
— Це стосується ланки«ваші проблеми».

Перший крок  у вирішенні будь—якої проблеми – це визнати її існування.

Більшість проблем у житті виникає тоді, коли ми втрачаємо невинність.

І не має жодного значення, добре чи погано живе той, хто завдав тобі болю. Тому що цей біль — твій, він  живе в тобі, і це твоя проблема, а не того, хто тобі її завдав... Все одно рано чи пізно ти помреш, і приниження у відповідь не додасть тобі жодного дня життя. І він, твій кривдник, теж помре. Ніщо немає значення.

[Альф президент]
— Альф, як ти думаєш вирішити проблему безпритульних?
— Вже вирішив!
— Як вирішив?
— Для кожного з них будується будинок.
— А що ти думаєш робити з безробіттям?
— Її вже немає. Усі будують удома!
— Може, й війн більше немає?
— А кому воювати? Усі бігають, шпалери для нових будинків обирають.

Не кажи Богу, що в тебе є проблеми. Скажи проблемам, що в тебе є Бог.

Тобто, ти хочеш сказати, що в тебе є проблема, яка є повністю твоєю проблемою, але ти хочеш, щоб твоя проблема стала моєю проблемою, проблема в тому, що це не моя проблема.

Те, як ми бачимо проблему, і є проблема.

Проблема – це не проблема. Проблема – це твоє ставлення до неї.

Чим глибший біль, тим беззахисніше ми відчуваємо себе у наших проблемах і тим більше розв'язуємо собі руки у спробі компенсувати проблеми.