Зламати можна майже будь-кого, було б бажання. Зате привести зламану людину в порядок - тяжка праця, не кожен за це візьметься.

У наших жінок філософія така:
«Якщо ти одна з дитиною, без копійки грошей не пишайся. Поводься трохи скромніше».
Вони вважали, що у Марусиному важкому становищі необхідно бути втомленою, жалюгідною та залежною. Ще краще – хворий, із засмученими нервами. Тоді б наші жінки їй поспівчували. І навіть, я не сумніваюся, допомогли б.
Так? Якщо занадто горда, то нехай сама викручується... Загалом:
«Хочеш, щоб я тебе шкодувала? Дай спочатку насолодитися твоїм приниженням!

Нас принижували, так, але ми не принижені. Принижені інші, ті, хто знущався з нас.

Не важливо, від кого виходить думка. Головне, щоб вона  була правильною і когось принизила.

— Вони дивляться на вас як на річ...
— Я — річ. Нарешті, слово для мене знайдено.

Хто принижує себе, той хоче піднятися.

— Ми люди бідні, нам принижуватись все життя. Так краще принижуватися замолоду, щоб потім пожити по-людськи.
- Ні, не можу; важко, нестерпно важко.
— А легко нічого не дістанеш, все життя й залишишся нічим.
— Знову вдавати, знову брехати!
— І вдавай, і бреши! Щастя не піде по тебе, якщо сама від нього бігаєш.

Не можна когось принижувати тільки тому, що він твій ворог.

Йому згадалися слова батька:«Легко штовхати беззахисних, синку. Легко, абсолютно не страшно і дуже підло».

Причина, через яку я купую дорогі речі, — принизити тих, хто не може собі цього дозволити.