... Не має значення, що хтось говорить чи робить... Ти сам маєш бути бездоганною людиною...... Нам потрібен весь наш час і вся наша енергія, щоб перемогти ідіотизм у собі. Це те, що має значення. Решта не має жодної важливості.

- Слухай, Базин, у тебе є мрія?
- Яка мрія?
– Ну, про що ти мрієш у житті?..
– У мене мрія купити пальто.
– Ну, що це за мрія?..
– Зима на носі, а мені ходити нема в чому… Минулої зими в куртці проходив, хворів усю дорогу…
– Тобі, що, батьки пальта купити не можуть?
- А, куплять вони. Батько аліменти платить, мати жодної копійки не дає... Вважає, що мені не потрібні гроші. Вона  хвора людина, в цьому немає ніяких сумнівів... Чого з цим поробиш...
- Ну, устань.
– Навіщо?
- Ну, устань, тобі кажуть... На, носи на здоров'я.
- Ти, що, здурів? А ти?
- Мені все одно в армію скоро. Носи і мрій про щось велике.

Ніхто по-справжньому не знає, що ти відчуваєш, чого ти дійсно прагнеш і що ти насправді пробуєш робити для досягнення тих чи інших цілей. Чорт, я навіть сам, власне, не знаю чого прагнув весь цей час. Єдине, що я знав — це те, що я не хотів бути лише складовою величезної системи під назвою« суспільство».

Прагнення чогось назустріч ніколи не може означати втечі, хоча місце зустрічі щоразу і віддаляється.

Але що гірше стає людям, то вони сильніше відчувають потребу, щоб було добре. Позбавленнями не зупиниш вимог, а тільки дратуєш; тільки вживання їжі може вгамувати голод. До цього часу боротьба не закінчена; природні прагнення, то ніби заглушаючись, то з'являючись сильніше, всі шукають задоволення. У цьому полягає сутність історії.

Усередині кожного з нас є загадковий світ Мрії. У нас звучить древній поклик, що йде з глибини віків, прагнення до досконалості, до добра, до єдності, до любові. Це прагнення, сильне, могутнє, ніколи не зраджує нас. Воно не старіє, і не важливий наш вік, бо прагнення залишається і з таємничих глибин нашої душі кличе, кличе, кличе.

Якщо ти хочеш збудувати корабель, не треба скликати людей, планувати, ділити роботу, діставати інструменти. Треба заразити людей прагненням нескінченного моря. Тоді вони самі збудують корабель... (Якщо бажаєте побудувати корабель, то не скликайте барабанним боєм людей збирати деревину, не розподіляйте між ними роботу і не віддавайте накази. Замість цього навчіть їх тужити по безкрайньому морському просторі.)

Люди поблажливі до того, хто схожий на них і не намагається стати кращим. Але якщо ти намагаєшся бути вищим за інших, то марно чекати симпатії з їхнього боку. Адже вони розцінюють твою поведінку однозначно, як прагнення виділитися, хоча ти анітрохи не краща за них.

Будемо як сонце! Забудемо про те,
Хто нас веде дорогою золотою,
Будемо лише пам'ятати, що вічно до іншого,
До нового, до сильного, до доброго, до злого
Яскраво прагнемо ми уві сні золотом.
Молімося завжди неземному
У нашому хотінні земному!