Марина Іванівна Цвєтаєва
Очі та голос, це дуже багато відразу. Тому, коли чую голос, опускаю очі.
Очі та голос, це дуже багато відразу. Тому, коли чую голос, опускаю очі.
— А така емоція, як розчарування вам знайома? - спитав він.
- Розчарування... Ще б пак! Я все життя тільки й роблю, що розчаровуюсь.
Не закривайся від тих, кому ти дорога, тільки тому, що боїшся зробити їм боляче або... або зазнати болю самої. Який тоді сенс бути людиною, якщо не дозволяти собі відчувати?
Якщо у відсутності людини ви абсолютно байдужі до неї, а її присутність п'янить вас щастям, що ж відбувається насправді?
- Де болить?
Там, де нікому не видно, подумав я...
Вам подобаються такі, які кричать на всіх кутах про свої почуття? А ви знаєте, що вони якраз і бувають найнещирішими?
Просто мені сумно. Дуже сумно. І перед тобою незручно. Я лише вимагаю від тебе і нічого не даю натомість. Кажу що на думку спаде, викликаю, тягаю за собою. Але ти єдиний, з ким я можу собі таке дозволити.
- У мене до тебе почуття.
- Яке?
- Я хочу курити з тобою.
Люди, як правило, не дозволяють собі любити саме тому, що багато поставлено на карту - майбутнє і минуле.