Довіра, як і серце, є палац, зроблений зі скла. Одного разу ти бачиш, як він розбивається, і тоді кожен із мільйона уламків встромляється в душу людини.

Закохане серце
лютує,
Немов лев розлючений,
Але ніжності райський птах
Тут же, поруч.

Кохання — не картопля, не викинеш у віконце!

Для кохання потрібен розумний зміст, як олія для підтримки вогню.

— Ми з тобою, як кішка з собакою.
- Так. Або як олія з водою.
— Або як наждачний папір із голою дупою.
- Грубо.
— Ти був би дупою.

Роки, вони як дощ - йдуть, йдуть, та й минають.

Він допив свій шоколад. На дні чашки, як і в житті, змішалися насолода та гіркота.

... Або скаже син,
Що серце у мене обросло мохом,
Що я не знав бажань, що мене
І совість ніколи не гризла, совість,
Когтистий звір, скребучий серце, совість,
Непроханий гість, докучний співрозмовник,
Заімодавець грубий, ця відьма,
Від якої меркне місяць і могили
Збентежуються і мертвих висилають?

Мені здається сонце - це квітка,
Цвіте воно лише одну годинку.

Сміх, що ураган: досягнувши певного рівня, він виходить на режим самопідживлення та самопідтримування. Ти смієшся не тому, що жарти кумедні, але тому, що кумедним стає твій стан.