... весь світ - це корабель, який з гавані вийшов, але дороги назад у нього немає.

And I was
Never sure
Whether you
Were the
Lighthouse or
The storm.

Музика, подібно дощу, крапля за краплею, просочується в серце і пожвавлює його.

Право — це вузька ковдра на двоспальному ліжку, коли ніч холодна, а в ліжку — троє. Куди його не натягуй - все одно комусь не вистачить.

Життя - це прогулянка, облямована снами.

Сонце - досвідчений коханець, який знає свою справу. Спочатку він всього тебе огладжує своїми міцними долонями. Обіймає. Охоплює, перекидає, і раптом прокинешся, як я, бувало, приголомшений, з животом, зрошеним краплями, схожими на ягоди омели.

Світ – це одне велике павутиння, і ніхто не може торкнутися однієї нитки, не потривоживши інші.

Кохання - це найінтимніше, найіндивідуальніше почуття. Це все одно, що квітка, яка може бути віддана комусь одному. Коли любиш, треба віддавати всього себе і відчувати, що тебе розуміють, а в любові прийняти все, може бути ще важче, ніж все віддати. Ми не знаємо, що даємо, але знаємо, що отримуємо.

- Гей! Що я казав тобі про порівняння сестри з дияволом?
— Що це образливе для диявола?

Дядько Акім пише, що життя — це варіація твого власного всесвіту, і добре б у ньому позбутися шкідливих звичок. Об'їдатися солодким, курити, зловживати алкоголем очевидне. Але є звички, які набагато небезпечніші за захоплення тістечками. Наприклад, порівнювати себе з іншими, намагатися бути як усі, не любити своє тіло, вважати себе негідним кохання.
«Від подібних думок навряд чи позбавишся назавжди, часом вони приходять до кожного. Страшно, якщо шкідливі думки стають життям.