Я не страждаю, але часом буває дуже сумно, не від того, що боляче, просто стало в серці порожньо.

Зведена до ідей література порожня та безплідна, як гірський ланцюг.

Чому ти не спиш? Може бути від того, що пізно вночі, коли все стихає, а ти лежиш у своєму ліжку і довкола немає  нікого, крім тебе, тобі стає страшно? Страшно тому, що ти відчуваєш щось... Порожнечу...

Коли дивишся в ці очі, розумієш, що за ними немає  нікого, з ким можна говорити.

Багаття догоріло. Зірки вже блідли. Вітер так і не вгамувався. Вітр теж мав свою історію, яку він розповідав у порожнечу.

У валізі виявилося порожнє місце, і я кладу в нього сіно; так і в життєвій нашій валізі: чим би її не набили, аби порожнечі не було.

наші обійми мене зцілюють,
я більше не відчуваю тієї порожнечі всередині,
твої дотики одурманюють мій розум,
твій поцілунок рятує мене від загибелі.

День у день — порожнеча.

Людина може любити тварину набагато сильніше, ніж деяких людей... І зовсім не важливо, що залишає всередині людини порожнечу. Важливо лише те, що всередині ця порожнеча є.

Дивне почуття порожнечі, яке викликається всяким «після».