Напевно, ми заручники своєї особистості, котрі живуть у полоні власного творіння.

На нас ходили дивитись, як на звірів у зоопарк. Зберуться мулли, сядуть і дивляться. Наче ми й не люди. Іноді охорона провокації підлаштовувала. Хтось із талібів ніби випадково«забував» автомат у такому місці, куди ми могли дістатись. Але я наказував чоловікам не чіпати. З одним«калашем» цю банду не перестріляєш, а нас запросто поставили б до стінки за спробу заколоту.

Чим цінніший бранець, тим краще його стережуть.

Краще бути вбитим від мечів.
Чим від рук поганих полоненому!

— Прихованість ще нікого не доводила до добра. Наприклад, коли мій дідусь ішов полювати на Наполеонів, то брав із собою відро гасу. Варто тільки побризкати трохи гасу на хвіст Наполеону, як той здається в полон.
- Так?
- Угу. Але одного разу таким чином він вирішив упіймати тигра. І нікому про це не сказав.

Усі ми від природи бранці уривчастої свідомості.

- Ах! Ми ж забули їх погодувати! — Вона  винувато глянула на Креха.
Той із мовчазним докором похитав головою.
- А що я? Я бранців ніколи не тримала, тим більше у такій кількості. Я, може, вперше в тюремницях ходжу... Як гадаєш, не пізно їм вечерю нести?
У відповідь пролунало глухе каркання.
— Так, мабуть, пізно. Раптом вони сплять? Краще одразу зі сніданком йти.

А ти, гнидо, їх усіх у зрадники записуєш?

Кандагарці, кандагарці...
Ми тепер звемося так.
За три дні всі стали старці
І пізнали життя смак.
Стіни білі, круті,
А в зеніті - сонця диск.
Тут закони всі інші,
Ходять поруч смерть та ризик.
Гул рідного літака
Сниться, сниться ночами.
Нелегка була робота,
Усіх важче було нам.
Всі навколо чужі особи,
Тільки камінь та пісок.
Марно битися, битися,
Крок  зробиш крок — тобі у скроню.
Серце пійманим птахом
Б'є по клітці по грудній,
І мерехтить блискавицею
Край зелений, край рідний.

Повертаємось на перон, дивимося: колесо лопнуло. Мабуть, напоролися на уламок снаряда чи бомби. Немов літак із нами у змову вступив. Ми отримали реальну можливість знову проситись на аеродром, щоб поставити запаску. Шанс представився 16 серпня. Була п'ятниця, вихідний день у мусульман, коли вони, як ми жартували, лише«талібанили»: їли, молилися та спали.