Громадяни! Якщо ви побачите Бармалея, який збирається робити«добрі» справи, схопіть його та поставте в кут! Дуже вас про це прошу.

— Бити будете, тату?
- Тьху! Ідіот!

Тих, хто слабший за розум, треба прямувати на шлях істинний — або покарати справедливістю.

Коли ще мій батько був живий, до ніг особливо настирливих податківців прив'язували важчий камінь і кидали їх у ставок.
— АЛЕ, ПАНІ ФЛИТВОРТ, ГЛУБИНА СТАВКИ ВСЬОГО КІЛЬКА ДЮЙМІВ.
- Так. Було дуже смішно спостерігати, як вони про це дізнавалися.

Вранці, коли прийдуть мої кати, я скажу їм: У мене нічого не вийшло! Убийте мене! Але виконайте мою останню волю: я хочу прийняти смерть від рук Фубукі. Нехай вона  відкрутить мені голову як кришку перечниці. І моя кров рине чорним перцем. Так прийміть і їдьте його, бо це мій перець, прокинутий за вас і за багатьох, перець нового заповіту. І всі ви чхнете на згадку про мене».

Щоб покарати мене за відразу до авторитетів, доля зробила авторитетом мене самого.

Навіть коли нас карають за уявні вчинки, завжди є справжня причина для покарання, що спіткало нас. Будь-який неправий вчинок, навіть скоєний заради правої справи, несе у собі прокляття.

Побачити в руїнах те, що завжди вважав могутнім і непереможним, - саме по собі тяжке покарання.

Вічно усвідомлювати, що хтось постраждав з твоєї провини, - це найтяжка кара, яка може спіткати людину.

Без загрози покарання немає  радості втечі.