Зрештою, Чарлі Баккет виграв шоколадну фабрику. Зате Віллі Вонка отримав дещо краще. Сім'ю. І одне я можу сказати абсолютно точно: життя ніколи не було солодшим.

— Ти спиш?
— Офіційно сплю.
— А ходять чутки, що ти вдаєш.
— Про це писали…але це плітки.

Ми живемо у світі з населенням, що нескінченно збільшується, в якому щомісяця з конвеєра сходять все красивіші дівчата.

Треба просто ловити момент і насолоджуватися маленькими радощами життя.

— Ти втопишся разом зі мною...
— А ми навчимося плавати!

- Хто тобі все це дав?
— Мартіне, хазяїн ресторану.
— Треба йому подякувати.
— Я йому подякував, — сказав хлопчик, — ти вже не турбуйся.
— Дам йому найм'ясистішу частину великої риби, — сказав старий. — Він допомагає нам не вперше?
- Ні, не перший.
— Тоді однієї м'ясистої частини буде замало. Він нам зробив багато добра.

— Коли я вийду на пенсію, то абсолютно нічого не робитиму. Перші місяці просто сидітиму в кріслі-гойдалці.
- А потім?
— А потім почну розгойдуватися.

Вона має найміцнішу психіку у світі: слово« депресія» їй взагалі невідомо, а що самооцінка буває ще й низька, вона  навіть ніколи і не чула.

— Я дівчина, і навіть якщо проблеми у мене, все одно маємо дзвонити мені.
— Цікавий аргумент для пожежників та швидкої.

Коту пояснили газетою по вухах: хом'яки нам друзі, а не жири та вітаміни. Тепер кіт вважає, що ми дурні ненормальні. Сьогодні не жеремо хом'яків, завтра дружимо з піцою, цілуємо в ніс сардельку і недалеко ту годину, ми одружуємося на бутерброді.