Усі вмирають. Всі заслуговують на смерть. Я збиралася померти від старості. Таким був план.

План, що й казати, був чудовий: простий і ясний, краще не вигадати. Недолік у нього був лише один: було зовсім невідомо, як його виконати.

Давно не живу планами. Вони не завжди здійснюються, адже в них беруть участь люди, що зриває будь-які гарантії. Ніщо ніколи не йде за планом. Краще вже імпровізація.

Смішно, у всіх нас є мрії. Ми уявляємо своє майбутнє, будуємо плани, ніби капітани своєї долі… Але ми пасажири, ми летимо і доля підхоплює нас. Не про таке життя ми мріємо, але це наше життя.

- Вітання! Коли скінчиться дощ, ми маємо зайнятися підводним плаванням! Мені тут розповіли про одну морську черепаху: якщо пустити їй у ніс бульбашки — вона  за тобою поженеться!
- Прости я не можу. Я весь день вестиму дискусію у групі.
— Нічого страшного, я знайду когось іншого. Я б і один пішов, але... не знаю, що буде, як черепаха мене зловить.

У Гордона є плани, у мафії є плани, поліція має плани…вони планувальники. Планувальники завжди намагаються контролювати свої тісні світи. Я не планувальник, я намагаюся показати їм, наскільки жалюгідні їхні спроби контролювати все.

— Я маю диявольський план.
- І який же?
— Ну, якщо я скажу, він втратить свій диявольський сенс.

У хорошого мандрівника немає  точних планів та наміру потрапити кудись.

- Мені треба знати твої плани!
— Спершу беремо Берлін, потім обходимо Польщу ззаду і кричимо«Сюрприз!!!»

— Ми приїхали дізнатися, чи є спосіб зупинити смерть? Поділись із нами, якщо знаєш.
- Ні втекти від неї, ні обдурити неможливо.
— Дурниця, адже ти казав, що вона діє за суворим планом, але ми з Алексом обманювали її десятки разів. Значить, її план не є бездоганним.