— Зброя, особливо гарна зброя, завжди знає, хто її взяв у руки. Шабля відчуває мозолі долоні вмілого сорочки, цибуля відчуває палець стрілка, так. Не вір тому, що чоловік сам обирає меч, жінку і смерть. Це вони вибирають його, так було завжди і так буде навіки, так. Зате чоловік потім може підпорядкувати собі будь-якого з них, якщо він справжній чоловік.
- І смерть? — вирвалось у мене.
- І смерть - кивнув ібн Кемаль - Чоловік може померти, та він і повинен померти в бою, не річ пускати дух  у своєму ліжку, це принизливо. Але він може вибрати собі таку смерть, Про яку будуть говорити і через сто, і через двісті років. Чи це не перемога над кістлявою? Та це й не найскладніше – перемогти смерть. Ось перемогти жінку - це справді подвиг, так.

Перемога породжує ненависть ; переможений живе у смутку. У щастя живе спокійний, який відмовився від перемоги та поразки. (Переможець викликає ненависть, переможений повалений у скорботу. Відкинув і перемогу, і поразка живе у щастя та світі.)

─ Вітаю Вас! Ви стали переможцем нашої щорічної лотереї та виграли головний приз…
─ Ви знаєте, я не брав участі в жодній лотереї, ─ одразу ж безцеремонно перервав свою співрозмовницю Сидорів. ─ Не треба мені жодних призів! Будь ласка, більше сюди не дзвоніть!
Він люто жбурнув трубку і деякий час лежав, повільно остигаючи.
Приз! Ми знаємо ці призи!«Наша диво-сковорідка із фантастичною знижкою! Тільки для вас!" І з цим своїм маренням вони мене в суботу, о 7 ранку спеціально розбудили! Сволоти! Вбивати за це треба! Цією сковорідкою!

— Ось у Берліні, на найвищій уцілілій стіні, я з величезним коханням напишу:«Развалинами Рейхстагу задоволений». І можна їхати додому сади обприскувати.
— Командиру, коли ви будете в Берліні автографи залишати, я вас дуже прошу, подивіться уважніше. Там уже будуть наші підписи... першої ескадрильї.
— Та яка різниця, братку: наші, ваші...
— І взагалі там першим розпишеться рядовий піхотний Ваня. Та й по праву.

Нехай думає, що утихомирив мене. Нехай думає, що переміг. Незабаром він усвідомлює свою помилку: він поклявся грати чесно.
Зате я – ні.

Що потрібно робити, коли ми падаємо? Потрібно намагатися піднятися. Я пробував підвестися і падав сто разів. Але як ви думаєте, якщо я впаду і здамся, мені вдасться піднятися? Я пробуватиму знову, знову і знову... Я просто хочу щоб ви зрозуміли, що це не кінець, але від цього залежить, як все закінчиться. Ви бажаєте бути щасливими? Тоді ви знайдете ту силу, щоб піднятися!

Переймайся думкою, що ці чужі образи не владні над тобою; тільки Віра у їхню ворожу могутність може зробити їх справді ворожими тобі.

... він не знав, як довго простояв, занурений у апатію своєї перемоги.

Проси поради у того, хто вміє здобувати перемоги над самим собою.

Перемога неможлива без поразки. З кожною поразкою ти стаєш все ближче до перемоги.