Я не знаю, як перемагати інших; я знаю, як перемагати себе.

Тепер ми близькі до нашої мети, щоб не говорили нам цей годинник. Але мій вчитель, Ванні, бувало, казав, що є лише одне правило без винятків: перед перемогою йде спокуса. І чим величніша перемога, яку належить здобути, тим сильніша спокуса, перед якою треба встояти.

Будь обережний, якщо фактор ризику повністю залежить від випадку або важко передбачити, але пам'ятай: вибираючи гарантовану безпеку, ти ніколи не пізнаєш радість перемоги.

Щоб перемогти, потрібно просто поводитися так, начебто ти вже переміг.

Ти збільшуєш гучність музики, щоб заглушити шум, інші збільшують гучність, щоб заглушити тебе. Ти знову збільшуєш гучність. Усі купують стереосистеми якомога більше. Перегони звукових озброєнь. І ти не виграєш кількістю високих частот. Справа не як, справа в гучності. Справа не в музиці, справа у перемозі. Ти задаєш тон змаганню басовою лінією. Ти здригаєш вікна. Ти забуваєш про мелодію і вигукуєш слова. Ти зриваєшся на мат і смакуєш кожне слово. Ти домінуєш. Адже справа у владі.

Якщо не можеш перемогти – міняй гру.

Я програв, але хіба я схожий на переможеного?

У цьому наша різниця – ви хочете програти по-дрібному, а я хочу виграти по-крупному.

Багато хто стверджує, що найважливіше у перемозі — це перемога. Нісенітниця. Найважливіше у перемозі це те, над ким вона  здобута.

Найкраще володіє мечем той, кого можна уподібнити каменю. Той, хто, навіть не оголюючи зброю, здатний довести, що непереможний.