Я пам'ятаю момент того світу потік.
Я рада до нього причетності.
Втрачаю реальності ґрунт у ніг
У магічному трансі пам'яті. І ніби в осередок, я в гості ходжу
На ті ж знайомі зустрічі,
Подібно до архівного міражу,
Де замкнене сонце назавжди. Намагалася сюжети осередків міняти,
Заповнених спогадом,
Але Меніма сьогодні благала мене
Скласти їй знову компанію.

Людська пам'ять — це не комора для застиглих образів і слів, а рухливий ланцюг асоціацій, який ні на мить не завмирає і змінюється щоразу, як тільки ми повертаємось думками до колись видно або сказаного.

У занедбаному саду кущі бузку,
Роняють пелюсток прозорий сніг,
А поряд - будинок  з ганком у три щаблі,
Як пам'яті останній оберіг.

Ніщо ніколи не забувається, а думки — найменшою мірою.

Забути біль так важко - але ще важче пам'ятати хороше.
Щастя не залишає шрамів. Мирні часи нічого нас не вчать.

Немає в світі людини, над яким минуле набувало б такої влади, як наді мною. Будь-яке нагадування про минулу печаль чи радість болісно вдаряє в мою душу і витягує з неї ті самі звуки, я безглуздо створений: нічого не забуваю, нічого.

Якщо люди пам'ятають чиїсь історії, така людина стає безсмертною.

Іноді треба дати собі волю, забути про все на світі... і згадати про все інше.

Якщо Ви кажете лише правду, Вам не потрібно ні про що пам'ятати.

... справжня культура, Культура з великої літери складається з книг, здорового глузду, любові до знань, доброї волі та пам'яті.