Марина Матісс

Я пам'ятаю момент того світу потік.
Я рада до нього причетності.
Втрачаю реальності ґрунт у ніг
У магічному трансі пам'яті. І ніби в осередок, я в гості ходжу
На ті ж знайомі зустрічі,
Подібно до архівного міражу,
Де замкнене сонце назавжди. Намагалася сюжети осередків міняти,
Заповнених спогадом,
Але Меніма сьогодні благала мене
Скласти їй знову компанію.