Фрази не такі важливі! Головне – вираз обличчя.
До п'ятдесяти років у мене було обличчя людини, яка може померти з хвилини на хвилину. Я помер у дев'яносто шість, після довгої агонії.
— Думаю, по морді отримаю я.
— Ну, розумієш, у тебе таке обличчя, яким хочеться врізати.
Чи бачили його в той момент? Хоч би оком моргнув. А ось я... я тільки мріяти можу про такий вираз обличчя, щоб повна байдужість і нуль емоцій.
Шерлок: Та помовчите ви всі! Ні звуку, ні слова, ні єдиного подиху! Я думаю! Андерсене, дивись убік – відволікаєш!
Андерсен: Що? Моє обличчя відволікає?
Лестрейд: Всім завмерти і тихо. Андерсен, відвернися.
Особа, яка в тебе є у 25 років – це особа, яку подарував тобі Бог, а особа, яку ти маєш у 50 – це особа, яку ти заслужила.
А мені вони [зморшки] здаються чудовими. Потрібно прожити багато ночей, побувати в багатьох країнах, побачити багато осіб, щоб отримати ці дві крихітні рисочки... Вам вони йдуть. І потім, вони пожвавлюють обличчя. Я не знаю, але, на мою думку, це красиво, виразно, це хвилює. Я ненавиджу гладкі обличчя.
Той bosom is endeard with all hearts,
Which I by lacking have supposd dead,
And there reigns love and all love's loveing parts,
And all those friends which I thought burid. How many a holy and obsequious tear Hath dear
religious love stol'n з м'якого яча, Як інтерес з глухим, який зараз appear But things removed that hidden in thee lie!
Той думає, що grave where buried love doth live, Hung with the trophies of my lovers gone, Who all their parts of me to thee did give; Те, що багато хто зараз є thine alone.
Their images I loved I view in thee,
And thou (all they) hast all the all of me.
Ніхто не дивиться на сплячих людей, але в них бувають справжні улюблені особи; наяву ж обличчя в людини спотворюється пам'яттю, почуттям та злиднями.
Мода не знає зручності, головне – яке обличчя ти показуєш світові.