Ніколи не обіцяйте дитині, чого не можна виконати, і ніколи не дуріть її.

… ми ніколи не повинні забувати, що найвище досягнення не вимовляти гучні слова, а жити за ними.

Така вже доля осягає більшість присяг – їм не судилося бути сповненими.

— Ось і другу дочку проводжу. Бережи її, князю.
— Мамо, ради бога, не турбуйтеся. Я весь Тифліс під ноги вашої дочки кину. Як килим, нехай ходить.

Найтвердіші обіцянки дають без зайвих слів.

Можна обіцяти дії, але не почуття: бо останні мимовільні. Хто обіцяє будь-кому завжди любити його, або завжди ненавидіти, або залишатися завжди вірним, той обіцяє щось, що не перебуває у його владі; але звичайно, він може обіцяти такі дії, які хоча зазвичай є наслідками любові, ненависті, вірності, але можуть виникати і з інших мотивів: бо до однієї й тієї ж дії ведуть багато шляхів і мотивів. Обіцянка завжди любити когось означає, отже: поки я любитиму тебе, я проявлятиму щодо тебе дії любові ; а коли я вже не любитиму тебе, ти, як і раніше, отримуватимеш від мене ті ж дії, хоч і обумовлені іншими мотивами — так що в головах ближніх збережеться видимість, ніби кохання залишилося незмінним. — Отже, коли без самосліплення обіцяють комусь вічне кохання, то обіцяють, власне, тривалість видимості кохання.

У світі, де клятви не варті взагалі нічого. Де зобов'язання – порожній звук. Де обіцянки даються лише для того, щоб їх порушувати, було б славно влаштувати так, щоб слова набули колишнього значення та сили.

Чи багато варті обіцянки? Зовсім ні, все це тільки слова, які рівним рахунком нічого не означають.

Все, що я обіцяю, я роблю колись. Все, що хочу, збувається рано чи пізно.

Всі закохані клянуться виконати більше, ніж можуть, і не виконують навіть можливого.