Це безглуздо бути поруч із чоловіком, який взагалі—то хороший, але весь час вас ображає.

Як швидко ми прощаємо собі образи, завдані ближнім, коли виникає потреба у допомозі останніх!

— Ой, у вас на двох одна звивина, та й то пряма.

— У самого тебе на двох одна звивина... Емм... На одного!

Цар повинен уміти кривдити тих, кого любить.

— Що він сказав?

— Він буває надто«крутим на поворотах», тому я заміню слово, яке він часто вживав, на слово...«Цезар».

— Добре.

— Він сказав, якщо твоя«цезарева» подружка, не візьме себе в«цезареві» руки, то я дозволю її до«цезаревої матері».

На ображених горілку возять.

І не має жодного значення, добре чи погано живе той, хто завдав тобі болю. Тому що цей біль — твій, він  живе в тобі, і це твоя проблема, а не того, хто тобі її завдав... Все одно рано чи пізно ти помреш, і приниження у відповідь не додасть тобі жодного дня життя. І він, твій кривдник, теж помре. Ніщо немає значення.

Він із соромом і жалем зазначив, що ображений на неї – адже вона  перестала бути мрією – і що він ніколи не вибачить собі цього жалю.

Кожен може образити техасця, але не кожен встигне вибачитись.
(Кожен може образити Техасця, але не у кожного буде час вибачитись.)

А я тобі казав, що ти дурна? Отож, я забираю свої слова назад... Ти просто богиня ідіотизму.