Постійні потуги зобразити себе нормальною людиною призвели до того, що та частка нормальності, яка була дарована мені природою, виявилася роз'їденою іржею, і згодом я став і цю, природну, частину своєї душі вважати удаванням. Інакше кажучи, я перетворився на людину, яка не вірить ні в що, крім брехні.
Істина ніколи, по суті, не приносить добра людині — це ідеал, якого прагнуть математики і філософи. У людських відносинах доброта і брехня дорожчі за тисячу істин.
Буває, звичайно, що й справді сходить людині з рук. Але квола, дурна, невміла брехня не протримається і двох років — виняток становить наклеп. Вона практично невразлива.