Цієї ночі щось змінилося, і останньою моєю думкою перед тим, як мої очі заплющилися, було те, що завтра у нас буде достатньо часу, щоб про все поговорити. Але коли перші промені ранкового сонця стали крадькома пробиватися крізь темні штори, я турбувався, що завтра вже настало.
Година ночі, не менше... Залишитися тут на всю відпустку, від одного повітря все пройде, всі неприємності після поранення. Зняти кімнату в будиночку з вікнами в саду. У таку ніч відкрити навстіж вікна, лягти, сховатися і слухати, як дощ стукає по лопухах.
Щоночі, перш ніж заснути, уявляйте собі свій ідеальний завтрашній день. Ви побачите, багато в чому так і буде.
Той, кого ти любиш, це ніч. Це темрява, що зводить тебе до усвідомлення звуку, смаку, торкання. Це туга пов'язка на очах, що змушує пізнавати світ знову, навпомацки, чути в неймовірній тиші тремтіння вій, розрізняти нюанси дихання і знову божеволіти від гарячого шепоту на оголеній шкірі.
Ніхто не захоче провести все своє життя в маглівському місті, якщо одного разу бачив нічне небо над Гоґвортсом.
На землі вночі лише маленькі, далекі зірки в небі, іноді місяць. А тут тисячі зірок, тисячі місяців, тисячі маленьких різнокольорових сонців, що горять м'яким ніжним світлом. Ніч в океані незрівнянно прекрасніша за ніч на землі!
Досягти зорі можна лише стежкою ночі.
... Темрява, що прийшла зі Середземного моря, накрила ненавидиме прокуратором місто. Зникли висячі мости, що з'єднують храм зі страшною антонієвою вежею, опустилася з неба безодня і залила крилатих богів над гіподромом, хасмонейський палац з бійницями, базари, караван-сараї, провулки, ставки... світлі...