Які ніжності за нашої бідності!

Люди бувають ніжні,
як любов до зірки, що здіймається променем.

Ніжність - кращий доказ любові, ніж найпристрасніші клятви.

Жінку треба легенько погладжувати подушечками пальців, торкатися її кінчиком язика; як я міг здогадатися, якщо ніхто ніколи цього не говорив?

Ніжність у затверджених виразах дратує.

Існує на світі щось, чого потрібно прагнути завжди і що іноді дається в руки, і це щось людська ніжність.

Вона прокинулася, але не розплющила очей. Хіба забудеш, яка самотність на тебе чекає: чоловіки вранці на протилежному березі прірви. Ще більше вона боялася ніжності, чоловік не відрізняє ніжності від бажання, ти ніколи не буваєш у безпеці. Якщо вас обіймають, притискають до себе, у вас відчувають жінку... Ось чому краще мовчати, підставити на ходу щоку, відмовитися від надії на дружбу, від стільки ілюзій... Тобі не народитися вранці заново, минуле життя обліпило тебе вологим простирадлом.

Ніжність народжується лише з поваги до особистості. Ніжність звиває гніздо з дрібниць — кумедний рисок обличчя, дрібниць. Втрачаючи друга, оплакуєш, можливо, його недосконалість.

Бо, бачте, лише коли досягаєш межі (чи ніжності, чи іншої сили), пізнаєш її невичерпність. Чим більше ми даємо, тим більше залишається; як тільки ми починаємо марнувати – воно прибуває!