Іноді треба діяти, навіть знаючи наперед, що вас не зрозуміють.

Спочатку ти мовчиш, бо придумав причину образитися... Потім незручно порушити мовчання. А потім, коли вже все вже забудеться, ми просто забудемо мову, якою розуміли один одного...

— Я тобі зараз все поясню.

— Не треба, бо я ще зрозумію.

Але люди ніколи нічого не розуміють по очах. Навіть якщо у цих очах сльози.

Говори про те тільки, що тобі ясно, інакше мовчи.

... начальство за всіх часів особливо гостро реагувало на те, чого не розуміло.

Ти дивишся, але не бачиш.

Одна дівчина із Сирії якось сказала мені:«Усі конфлікти трапляються через просте нерозуміння». Закриваючи очі, я думала про те, як важливо у цьому світі бути щирим. Хоча б із самим собою.

Коли я трохи підріс, батьки видали мені першу бібліотечну картку. Здається, бібліотека була на 85-й вулиці, на чужій землі. Я одразу попросив у бібліотекаря щось про зірки. Вона  принесла альбом фотографій чоловіків та жінок з іменами на кшталт Кларк Гейбл та Джин Харлоу. Я висловив невдоволення, і вона, посміхнувшись (через мені тоді незрозумілу), знайшла іншу, правильну книгу.

Я не розумію, але не розуміти не означає заперечувати.