…Коли раптом не розумієш, що робити і хто винен, треба просто виконувати свій службовий обов'язок.
Тому що краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і каятися.
Якщо ви неправильно мене зрозуміли, то лише тому, що це розуміння сидить у вас самих.
З самого раннього дитинства її жахало, що ніхто не знає про твої почуття, і незрозуміло — ніхто не може про них знати або нікому просто немає справи.
Дурнів менше, ніж думають: люди просто не розуміють один одного.
— Починаєш мене ненавидіти?
- Ні. Дивуюсь, як я міг, знаючи тебе стільки років, так і не впізнати тебе.
- Я вас не розумію.
- У нас з вами в такому разі нерівне становище. Я вас чудово розумію.
– Мене? Ще б. Я не вмію висловлюватися так тонко, щоб залишатися незрозумілою.
Вони крокували поряд — два світи почуттів та понять, нездатні повідомлятись.
Ми розуміємо біль лише тих, хто кричить і спливає кров'ю. Цікаво, якби устриці кричали б, коли відкривають раковину, хрипіли б, коли їх поливають лимонним соком, якби з них хвистала яскраво-червона кров у той момент, коли їх жують, чи змогли б ми їсти їх живими?
Ніхто ніколи не зрозуміє твого суму так, як переживаєш його ти.
Птахи не зрозуміли ні слова з того, що він їм розповідав, але це не біда, тому що вони все ж таки схилили головки набік і набули серйозного, вдумливого вигляду, а це все одно, що розуміти, і разом з тим це набагато легше.