— Чим займаєшся?
— Наукою. Тобі не зрозуміти.

Творці будь—якої науки звертають безсилля своєї науки в наклеп проти природи.

Ті, які віддаються практиці без знання, схожі на моряка, що вирушає в дорогу без керма та компаса… практика завжди має бути заснована на хорошому знанні теорії.

І я зрозуміла, що куди більше підходжу, щоб цілуватися на сонці з юнаком, ніж для того, щоб захищати дисертацію...

Серед найглибших наукових умів навряд чи знайдеш людину, позбавлену свого особливого релігійного почуття. Проте це відчуття відрізняється від релігії профана. Для останнього Бог  – істота, на чию прихильність він сподівається і чиєї кари бояться, сублімація почуття, подібного до любові дитини до батька – істоти, з якою вона певною мірою в спорідненості, – нехай навіть це почуття сильно забарвлене благоговінням.
Але вчений одержимий почуттям всесвітньої причинності. Майбутнє для нього до останньої дрібниці так само точно і неминуче, як і минуле. У моралі немає нічого божественного, це виключно людський винахід. Релігійне почуття вченого набуває форми захоплення і захоплення гармонією законів природи: адже за ними стоїть розум, порівняно з величчю якого будь-які систематичні роздуми та дії людської істоти – лише невиразне відображення.

Наука є найкращим сучасним способом задоволення цікавості окремих осіб за рахунок держави.

... історія думки підносить нам також наступний урок: з того, що наукова думка є найкращим з досі сформульованих уявлень про світ, не можна з необхідністю укладати, що воно є остаточним і всеосяжним. Не слід забувати про те обставини, що наукові узагальнення насправді є лише гіпотезами, винайденими для упорядкування що у процесі постійного зміни фантасмагорії думки, яку ми пишномовно називаємо світом і всесвіту. Зрештою і магія, і релігія, і наука — це всього лише способи теоретичного мислення, і подібно до того, як наукавитіснила своїх попередниць, у майбутньому на зміну їй може прийти інша, досконаліша гіпотеза. Можливо, це буде радикально інший погляд на речі, точніше, на тіні на екрані розуму. погляд, про яке наше покоління не може скласти собі жодного уявлення. Прогрес пізнання є нескінченним просуванням до мети, що вічно вислизає. І навряд чи варто ремствувати на те, що цей пошук не має кінця:

Усі ми живемо, сліпо довіряючи тим, хто ухвалює рішення. Сліпо довіряючи науці. Адже світ безмежний, а будь-яка інформація невизначена.

Я пригальмував — на першому місці, що попався, — і уважно прочитав наступну пропозицію. В точності я його не пам'ятаю, але воно було дуже схожим на таке:«Індивідуальний член соціальної спільноти нерідко отримує інформацію з візуальних, символьних каналів». Покрутив я цю пропозицію так і сяк, і, нарешті, переклав її нормальною мовою. Знаєте, що воно означало?« Люди читають».

— Ніс людини є своєрідним фільтром, у нього потрапляє все, що ми вдихаємо — бруд, суперечки, частинки пилу...
— Так і дихати не захочеться.