Наміри сьогодні одні, завтра інші. А ось група танкових армій біля наших кордонів — постійна річ.

Дуже ВАЖЛИВО: не буває поганих чи хороших дій, бувають убогі та не дуже наміри.

Мотивації бувають гідними чи потворними.
Дія ж завжди – нейтральна.

— Чи сумніваєшся в моїх здібностях?
— Ні, тільки в намірах.

Деколи дорога вперед вимощена чим завгодно, але не добрими намірами. (Не завжди дорога на краще встелена добрими намірами.)

Намір воїна сильніший за будь-які перешкоди.

Скільки вже раз насправді переконувався Єгор, що все ж таки людина ніколи до кінця не забувається — завжди, навіть у дуже короткий час, встигає подумати: що буде? І якщо вбивають, то хотіли вбити. Ненароком вбивають рідко.

— Я сам тебе прикінчу.
- Яка краса! Враховуючи, що ти весь у мене.
- Це ще як розуміти?
- Ти не перестаючи думаєш про неї з того часу, як побачив, як вона капає з леза ножа.
- Ти помиляєшся.
— Казки розповідатимеш братові. Я можу зазирнути у твою голову. Твої думки біжать лише однією звивиною — кров. Кров. Кров. Жага влади. Така сама, як завжди. Ти знову хочеш стати сильним. Але не просто сильним, а найсильнішим. Добрі наміри – найшвидший шлях у пекло, приятель.

Людина завжди велика у намірах. Але не в їхньому виконанні. У цьому полягає його чарівність.

Російській людині треба дякувати хоча б за наміри.

[Брайан переглядає газету з оголошеннями]
— Шукають коров'ячих пастухів...
— Та ми ні бельмеса не розуміємо у тварин.
- Стрілочників?
— Цим і вдома можна було б займатись.
— Могли б стати солдатами... Піти на Філіппіни.
— Смерть мене жодного разу не спокушає.
— Розумієш, братику, в поїзд я сів із наміром втекти від цього — життя-каторги... Мета полягає в тому, щоб досягти вершини і не опускатися до брехні, якої так багато в дорозі на неї. На вершині треба й починати! Стати підприємцями!