Починався час найжорстокішого з тортур — катування надією...

... не можна забути того, хто був твоєю останньою надією.

Якщо Хатіко хоче чекати, він має чекати.

Надія – небезпечна штука. Надія може звести людину з розуму.

Попри видимість, саме зима – час надії.

Очікування - це свого роду божевілля. А що таке безумство, якщо не надлишок надії?

Надія — інстинкт, убити який може лише людський розум. Тваринному невідомо розпач.

Закінчуючи останній розділ роману, я розмірковував про значення слова«надія». Раніше мені не доводилося замислюватися над подібними речами.
У сучасній Японії прийнято вважати, що саме поняття«надія» - явище, що відмирає. Сподіватися можна, тільки якщо ти потрапив у скрутне становище і тобі хочеться вірити, що завтра буде краще, ніж учора. Очікування, віра в найкращі часи притаманні всім в'язням, в'язням таборів і взагалі будь-якій пригніченій людині. Це питання ніколи не стоїть перед представниками правлячих класів чи диктаторами. Найбільше сподіваються діти, бо живуть майбутнім.
Проблема нинішнього японського суспільства полягає в тому, що воно не сприймає реальність такою, якою вона  є насправді. А для держави, яка не може адекватно оцінювати своє сьогодення, немає  й майбутнього.
Іншими словами, на наших очах закінчується цілий історичний період, коли надія на краще була наріжним каменем суспільної свідомості. Відмовляючись від цього поняття, суспільство втрачає свою захисну функцію. Надія стає особистою проблемою кожної людини. Ми загрузли в брехні і замінюємо віру риторикою.
Можливо, той, хто свідомо зрікається світу, насправді прагне позбутися цієї брехні.

Коли ж настає час опускати руки, визнати безнадійний випадок - безнадійним? І одного разу стає нестерпно, ми надто втомлюємося боротися і здаємося. Ось тоді і починається найважче… Адже як знайти надію там, де її вже зовсім не залишилося?

Чекати і сподіватися - вірний спосіб зненацька збожеволіти.